1. Який має властивість деструкції; такий, що веде до руйнування, розпаду, знищення чогось.
2. (У психології, соціології) такий, що спрямований на розлад, підрив нормального функціонування особистості, групи чи суспільства.
Словник Української Мови
Буква
1. Який має властивість деструкції; такий, що веде до руйнування, розпаду, знищення чогось.
2. (У психології, соціології) такий, що спрямований на розлад, підрив нормального функціонування особистості, групи чи суспільства.
Приклад 1:
Другий – 320 екскременти і трупи тварин є джерелами ферментів, які є біохімічними каталізаторами, що прискорюють деструкційний процес накопиченого запасу органічної речовини. Обидва ці прояви обумовлюють зміни хімічних властивостей ґрунтів і підвищують їх родючість.
— Тютюнник Григорій, “Вир”