Словник Української Мови
Буква
Невизначений прислівник, що вказує на невідоме, неточно визначене або приблизне місце перебування когось, чогось або відбування дії.
Уживається для позначення невизначеної, але не надто віддаленої відстані або місця, часто з відтінком невеликої відомості про нього (на відміну від більш абстрактного “десь”).
Може вживатися для неточного вказівки на місце в просторі, часі або в абстрактному розумінні (наприклад, у тексті, послідовності).
Приклад 1:
Колись-то, десь-то на ярмарку бачив вiн хорунжiвну Олену, от що на Сухiй Балцi хутiр, прозивається Безверхий. Вiн, дивлячись тогдi, дуже дивувався, що дiвчина й молоденька, а купує борошна багацько; а як став розпитувати людей, так йому й розказали, що у неї нема нi батька, нi матерi, а тiльки самий брат; що вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полi при косарях i при женцях, а зимою у винницi сама догляда i се борошно окупує на винницю.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 2:
Тепер Тернівка — погане місто: доми все соломою криті, десь-то якийсь-то під гонтою, — і як порівняти з другими містами на Поділлю, то вона трохи лучча від Шашови, а села єсть кращі. По лівий бік Дніпра міста нігич не походять на тогобіцькі, то й рівнять нічого.
— Тютюнник Григорій, “Вир”