державо

1. (істор.) Назва адміністративно-територіальної одиниці в Україні у XVI–XVIII століттях, що відповідала повіту або воєводству; також територія, підвладна козацькому полковникові (наприклад, Переяславська держава, Чернігівська держава).

2. (заст., поет.) Держава, царство, володіння; символічне позначення сфери впливу або панування (наприклад, “державо моя”, “небесна державо”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Державо напівсонця-напівтьми, ти крутишся у гадину, відколи тобою неспокутний трусить гріх і докори сумління дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, усі стежки до себе захаращуй, а добре знаєш — грішник усесвітній світ за очі од себе не втече.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”

Частина мови: іменник (True) |