деномінативний
[dɛnominɑtɪʋnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Створений від іменникової основи або пов’язаний з процесом утворення дієслів від іменників (наприклад, про дієслово “білити”, утворене від іменника “білка”).
-
У граматиці: такий, що належить до деномінації — утворення нових слів (переважно дієслів) від іменників.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. деномінативний, р. деномінативного, д. деномінативному, з. деномінативного, о. деномінативним, м. деномінативнім