дем’ян

Приклад 1:
За­вер­нув ту­ди, аж там Остап мир­го­родський і Дем’ян пол­тавський з стар­ши­ною; бен­ке­ту­ють усі у зіньковсько­го Грицька. Ну, се ж іще нічо­го.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
– Коли ж ти знаєш усю­ди, де що дiється, то ска­жи ме­нi, ба­бу­сю, що ро­бить те­пер… – ска­за­ла Оле­на та й по­чер­во­нi­ла, як кар­ма­зин, i язик став мов повс­тя­ний., А ба­бу­ся пе­ре­хо­пи­ла та й ка­же: – Дем’ян?. – Е-ге-ге-ге!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Х Смутний i не­ве­се­лий си­дiв пан суд­ден­ко, Дем’ян Оме­ля­но­вич Ха­лявський, у своїм ху­то­рi, у пус­тiй ха­тi, вiд­кiль по­ви­га­няв усiх iз сер­ця. I знай то сер­дивсь, то су­му­вав, то ла­яв уся­ко­го, хто тiльки на дум­ку йо­му при­хо­див, то свi­том ну­див, iз жур­би аж зах­ляв.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”