демутаційний

1. (лінгв.) Пов’язаний з демутацією, тобто з переходом приголосного звука з глухого до дзвінкого (наприклад, внаслідок асиміляції в слові “здійснити”: с → з).

2. (генет.) Стосовний до процесу демутації — відновлення нормальної активності гена після періоду його мовчання (репресії).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |