Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що був показаний, пред’явлений для огляду або ознайомлення; виставлений на показ.
2. (У спеціальному вживанні) Такий, що був свідомо та публічно виявлений, виражений (про почуття, ставлення, позицію тощо).
3. (У технічному та науковому контексті) Такий, що служив для демонстрації, наочного показу принципів роботи, властивостей; експонатний, дослідний (про зразок, прилад тощо).
Приклад 1:
— пiдводячи комiр, тонкi музичнi пальцi з наманiкюреними в тон пальту нiгтями, гойдливi дармовиси арабських срiбних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звiтується перед своїм витоком) — молодiсть старого пройшла по концтаборах, нiмецьких i радянських, лпомиї хлебтав iз корита”, — вимовив, нiби чиряка вичавлював: з хижим притиском i хворобливою приємнiстю бачити виприслий гнiйний стрижень, — i докiнчив неголосно, так i не пiдводячи зору: “Раби не повиннi родити дiтей”. — “Що ти таке кажеш, як смiєш, грiх!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”