Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник до слова “демагогічний”; так, як властиво демагогії або демагогу; лукаво, облудно, спираючись на емоції та упередження, а не на логіку та факти, з метою впливу на аудиторію.
2. У спосіб, що характеризується пустими, популістськими закликами та обіцянками, які не мають реального підґрунтя.
Приклад 1:
Це, звісно, не означало, ніби вона, Марина, навмисне шукала сварки з Гнатом, бажаючи захистити себе від нього, за браком іншої, бодай такою утлою перегородкою, а просто кожна найневинніша Гнатова заувага, окрім його приший-кобилі-хвіст- уроєння щодо ґвалтовного вдосконалення світу, виниклого з некритично підхопленої демагогічно-лівацької жуйки, живленої надміром невитраченої у боротьбі за голе існування, енергії, передбачливо уділеної людині природою й сублімованої в часи затишшя у комплекси перегодованого, давно не знекровлюваного війною, моровицею, голодом і примусовим промиванням мозків і волі, суспільства, — унаочнювала безглуздість і безперспективність її, Марининої, любови до цього духовно недорозвиненого гевала (хоча, властиво, яких прозрінь очікувала вона, Марина, від вісімнадцятирічного та ще й вирослого в достатках, як і вона, хлопця? ), котрий негадано втелющився в її життя, нав’язавши їй ролю (і це те, проти чого вона, Марина, найбільше обурювалася), з одного боку, дрібничково прискіпливої старшої панни, а з другого — надто вибухової й ніби неврівноваженої (і це мало трапитися саме їй, Марині, яка уявляла себе стриманою й нездатною до таких вибухів!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”