1. (у лінгвістиці) такий, що не виражає корелятивних (взаємозалежних) відносин між елементами мови, на відміну від корелятивних сполучників, займенників чи прислівників (наприклад, “що” у реченні “Я знаю, що ти робиш” є декорелятивним сполучником, оскільки не утворює пари з іншим сполучником).
2. (у логіці та формальних системах) такий, що не вказує на наявність логічного чи структурного взаємозв’язку між двома положеннями, поняттями або об’єктами.