1. Властивість мовного висловлювання, яка полягає в констатації, твердженні або повідомленні про певний факт, явище або стан речей, без безпосереднього вираження волевиявлення, заклику до дії або питання.
2. У лінгвістиці та філософії мови — категорія, що характеризує тип речення (декларативне, або оповідне речення), основним призначенням якого є повідомлення інформації та висловлювання суджень, що можуть бути оцінені як істинні або хибні.
3. У програмуванні — підхід до опису логіки обчислень, який зосереджується на оголошенні властивостей бажаного результату та умов задачі, а не на покроковому алгоритмі (послідовності команд) для його досягнення.
4. Формальний, офіційний характер висловлювання або документа, що має вигляд публічного, часто урочистого заяви або проголошення, без детального механізму реалізації.