Словник Української Мови
Буква
1. Висловлювати вголос художній текст (вірш, прозу тощо) з особливою виразністю, дотримуючись певного ритму та інтонації, з метою художнього впливу на слухача.
2. Читати або промовляти щось напам’ять, урочисто, з підвищеною емоційністю та театральністю, часто надмірно або поза місцем.
Приклад 1:
Вона погано чула, і мені довелося декламувати їй вірші просто у вухо. Пасмо її волосся страшенно лоскотало мою щоку, але я, усвідомлюючи відповідальність моменту, мужньо витримала це випробування і дочитала вірш до кінця… У ті часи було заведено, що жодна офіційна особа (аж до найвищого ранґу), яка відвідувала Чернігів, не оминала музею.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”