декель

[dɛkɛlʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Техніка) –

    (поліграф.) тонка металева пластина з вирізами, що використовується у шрифтоливарному виробництві для формування лицьової поверхні друкарської літери під час відливання.

  2. (Техніка) –

    (поліграф., іст.) у ручному наборі — тонка металева (латунна) пластинка, яку вставляють між рядками набору для утворення міжрядкових пробілів (або для заповнення порожнього місця у кінці рядка).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. декель, р. декеля, д. декелеві, з. декель, о. декелем, м. декелеві, к. декелю

Більше записів