1. (про слово або мовну форму) Який утратив видиму зв’язок зі своєю первісною основою або етимологією внаслідок фонетичних змін, втрати продуктивності словотворчої моделі або семантичного розриву; такий, що не сприймається носіями мови як пов’язаний з іншими словами.
2. (у лінгвістиці) Такий, що стосується або характеризує процес або результат втрати словом етимологічної мотивації, коли його внутрішня форма стає непрозорою.