Значення
- (Математика) –
У математиці — властивість впорядкованої множини, яка полягає в тому, що для будь-якого розбиття її елементів на два непорожні класи, де всі елементи першого класу менші за будь-який елемент другого, існує єдиний елемент, що є роздільником цих класів (або найбільшим у першому класі, або найменшим у другому).
- (Математика) –
У математичному аналізі — властивість системи дійсних чисел, що описує її неперервність і повноту, еквівалентна принципу супремуму або аксіомі неперервності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дедекіндовість, р. дедекіндовісті, д. дедекіндовісті, з. дедекіндовість, о. дедекіндовістю, м. дедекіндовісті, к. дедекіндовісте