дебітив

1. (лінгв.) Дієслово, що виражає обов’язок, необхідність або потребу виконання дії (наприклад, “повинен”, “мусити”, “слід”).

2. (філос., лог.) Суждення або висловлювання, що містить твердження про моральний, правовий або раціональний обов’язок.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |