Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Дієслово, що виражає обов’язок, необхідність або потребу виконання дії (наприклад, “повинен”, “мусити”, “слід”).
- (Філософія) –
(філос., лог.) Суждення або висловлювання, що містить твердження про моральний, правовий або раціональний обов’язок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дебітив, р. дебітива, д. дебітивові, з. дебітив, о. дебітивом, м. дебітиві, к. дебітиве