Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці: втрата або ослаблення придихування при вимові звуків, особливо глухих зімкнених приголосних (наприклад, переходу [kʰ] у [k]).
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: історичний фонетичний процес, внаслідок якого придихані (аспіровані) приголосні втрачають цю ознаку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. деаспірація, р. деаспірації, д. деаспірації, з. деаспірацію, о. деаспірацією, м. деаспірації, к. деаспіраціє