деаспірація

1. У фонетиці: втрата або ослаблення придихування при вимові звуків, особливо глухих зімкнених приголосних (наприклад, переходу [kʰ] у [k]).

2. У лінгвістиці: історичний фонетичний процес, внаслідок якого придихані (аспіровані) приголосні втрачають цю ознаку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |