1. Слово, утворене від власної назви (антропоніма, топоніма тощо), що вживається як загальна назва предмета, явища або ознаки; деонім.
2. У лінгвістиці: процес переходу власної назви в розряд загальних іменників або результат такого процесу.
деапелятив
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |