Значення
- (Лінгвістика) –
Слово, утворене від власної назви (антропоніма, топоніма тощо), що вживається як загальна назва предмета, явища або ознаки; деонім.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: процес переходу власної назви в розряд загальних іменників або результат такого процесу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. деапелятив, р. деапелятива, д. деапелятивові, з. деапелятив, о. деапелятивом, м. деапелятиві, к. деапелятиве