дажбог

Дажбог — бог сонця, родючості та достатку в давньослов’янській міфології, один з головних богів язичницького пантеону, онук бога-творця Рода, син Сварога.

Дажбог — персоніфікація сонячного світла, тепла та життєдайної сили, податель благ і багатства, якому молилися про гарний урожай та благополуччя.

Дажбог — міфологічний пращур, родоначальник русичів, про що свідчить літописне “Дажбожі внуки”, тобто слов’янські племена, що перебувають під його особливим заступництвом.

Приклади:

Приклад 1:
(Прийшли три князі, три мечі при нозі — три соколи в піднебессі) Дажбог (Закурили дими, підняли доми — підняли нас князі) Дажбог І повітря — легке, і зола — легка, і сліди від вогнів — легкі: у вогні — вода, у вогні — орда, і заграва — на обрії. АРІЇ Цикл 1.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”

Приклад 2:
Мій Дажбог! Про арешт тогорічний востаннє занотував я 19/VІІ в Жеге-стові, скінчивши на тому, як мене, міцно закутого, з руками, скрученими за спину, два жандарські гевали повезли зі Стрия.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Приклад 3:
Дажбога, Дашyба, и4ли дaжб8, Дожбъ, Дажбог, дашуба или дажбъ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”