давид

Приклад 1:
Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі. Часто заходив Максим Рильський — його секретар мешкав поряд з нами.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
II Давид, святий пророк і цар, Не дуже був благочестивий. Була дочка в його Фамар[436] І син Амон[437].
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
III І поживе Давид на світі Немалі літа, Одрях старий, і покривали Многйми ризами його, А все-таки не нагрівали Котюгу блудного свого. От отроки й домірковались (Натуру вовчу добре знали), То, щоб нагріть його, взяли, Царевен паче красотою, Дівчат старому навели.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”