Древослів

Словник Української Мови

давньоколишній

[dɑʋnʲokolɪʃnij] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Який існував або відбувався у дуже давні часи, у давнину; дуже давній, старовинний.

  2. (Історія) –

    Який належить до минулого, але залишив помітний слід, вплив або пам’ять; такий, що був колись у минулому.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. давньоколишній, р. давньоколишнього, д. давньоколишньому, з. давньоколишнього, о. давньоколишнім, м. давньоколишнім, к. давньоколишній

Більше записів