дати

1. (історичне) У Київській Русі та деяких інших слов’янських державах — титул правителя, князя, володаря; також особа, що носить цей титул.

2. (історичне) У деяких тюркомовних народів — титул вождя, правителя; особа, що носить цей титул.

3. (переносне значення, розмовне) Про того, хто поводиться владно, наказуючи або розпоряджаючись; володар, господар (у певній ситуації).

Приклади:

Приклад 1:
Оце вже якось я в полі обробилася, то треба роботі хатній дати лад. Ой тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!..
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Там я старався дати і Geistesgeschichte, і трохи інтимної біографії тих людей (між ними дві жінки — Леся У[країнка] і М. Вовчок). Нового Чижевського вишле Вам видавництво.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Наступна Цитата більш різка й відверта у Своїй, дозволю собі дати Оцінку, запеклій Антиалегорійності. Вона походить зі славнозвісної й, на жаль, Часто Цитованої Проповіді Лютера «De captivitate babylonica ecclesiae praeludium»1 і звучить приблизно так: «Усі ці алегоричні штудії суть розваги людців, погрузлих у неробстві та пустомельстві.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”