даша

1. Жіноче особове ім’я, що вживається як власна назва особи; скорочена форма від імені Дарія.

2. Рідкісне народне позначення подарунку, дарунку (переважно в західних регіонах України).

3. У будівництві та архітектурі: те саме, що дах — верхня, зазвичай покрита, конструкція будівлі або споруди, що захищає її від атмосферних впливів (діалектне, переважно західні говори).

Приклади:

Приклад 1:
РН& и3же проклzша македония д¦або>ца, и3 проповэ- даша Трbцу є3диносущную. Третіи же собо> во є3fесъ с™ы< tц7ъ С& на нестория є3го• прокле=ше проповэдаша с™ую бц7у. — Жиленко Ірина, "Євангеліє від ластівки" Приклад 2: 50. и3 ти2, шешdе повэдаша людемъ, И ти шедше повѣдаша лю – демъ; wни же ше- дъше повэ- даша лю- демъ. И ти, шедше, повѣдаша людемъ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
тэм же бlженґ є3си в жена< и4 t сего словсе kрославъ ста на ногу свою и4 хо•даша, ѓ пре•де бо бэ не ходил. рогнdэ же сия и€рекши пострижеся во мнишескиі w4бра€ наречено быc и3мz є3і Ѓнастасия”.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”