дарабчик

1. (іст.) Драб (піхотинець) у війську Речі Посполитої, зокрема в корогвах (ротах) піхоти, які набиралися з селян та міщан; іноді — солдат легкоозброєної піхоти.

2. (перен., заст., зневажл.) Незначна, підлегла, безвільна особа; слухняний виконавець чиїхось наказів, найманий посіпака.

Приклади:

Відсутні