Словник Української Мови
Буква
1. Прізвище, що походить від імені Данило, утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович, яке вказує на належність до роду, сина певного Данила.
2. Представник князівсько-боярського роду Даниловичів, нащадків галицько-волинського князя Данила Романовича (XIII ст.).
3. У переносному значенні — мешканець або уродженець міста, пов’язаного з історичною діяльністю князя Данила (наприклад, Данилова, Львова).
Приклад 1:
87—92) з присвятою «Зонечці» — Софії Данилович. У листі письменника до С. Морачевської за 1898 рік стрічаємо художню оповідку з такою самою назвою і близьким сюжетом.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
«Того же лЂта» Данилович також пішов у похід на Краків, в поміч Генриховим противникам. Судячи з того, що руський похід на Шлезк, куди Львове військо пішло з під Кракова, в місцевій лїтописи записаний під 30 липня (a. D. 1289 tercio kal.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”