Значення
- (Лінгвістика) –
Чоловіче особове ім’я, українська форма канонічного імені Даниїл, що походить від давньоєврейського імені Данієль (Бог мій суддя).
- (Ботаніка) –
Народна назва рослини звичайний дзвоник (Campanula), поширена переважно в західних регіонах України.
- (Література) –
У народній творчості та фольклорі — персонаж, часто жартівлива або сатирична назва або звертання до чоловіка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. данило, р. данила, д. данилові, з. данила, о. данилом, м. данилі, к. даниле
Походження слова (Етимологія)
Українське чоловіче ім’я, яке походить від давньоєврейського імені דָּנִיֵּאל (Daniyyel), що означає «мій суддя — Бог» або «Бог є мій суддя». Ім’я складається з двох частин: dānī («мій суддя») та ’ēl («Бог»). Воно потрапило в українську мову через грецьке та церковнослов’янське посередництво. У народній ботанічній номенклатурі це ім’я також використовується для назви рослини айстра степова (Aster amellus), що є типовим перенесенням власної назви на рослину.