данець

1. Мешканець або уродженець Данії, представник скандинавського народу, основне населення Данії.

2. Історична назва представника давньоскандинавських племен (норманнів-вікінгів), які в IX–XI століттях здійснювали походи та колонізацію земель, зокрема й територій Русі, де їх також називали варягами.

3. У переносному значенні — чужинець, завойовник, ворог (зазвичай у літературній мові або історичному контексті).

Приклади:

Приклад 1:
Ану-ко пережийте та й вібачєйте, що-м на старість данець нагадав. А проше… Глянув на свою стару, що плакала між жінками, і вий-мив із пазухи хустину.
— Зеров Микола, “Камена”