1. Дуже велика відстань, надзвичайно далеко; уживається для посилення значення слова “далеко”.
2. У мовленні (переважно в казках, легендах, оповіданнях) — у невизначеній, дуже віддаленій місцевості чи часі.
далеко-далеко
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Тож я, написавши аркуш-два, тут-таки загортала їх у целофан і ховала далеко-далеко під стару сусідчину (без її відома) шафу, яку не зрушували з місця, мабуть, десятиліттями. Так текст і зацілів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Сонце з неба смiється, а в Левантини рясним дощем сльози капають; квiтки радiсно вiтають життя молоде, а бiдолашна своє життя проклинає… Дiвчата над рiчкою веснянок вигукують, i далеко-далеко несуть їх голос лепетливi хвилi; а безщаснiй Левантинi не до спiву, в неї одна думка — тяжка, пекуча… Так, вона повинна стати матiр’ю.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Проходили громовицi, вiдходили блискавицi — далеко-далеко, тiльки на обрiї блимало золото, i рiка тихо хоронила пiслядощовий глибокий смуток. Мишко казав Оксанi: — Я скоро поїду до мiста.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”