дакати
дакати
[dɑkɑtɪ]
Іменник
Буква: Д
-
(Лінгвістика) –
1. (дієслово) Вимовляти звук «да», часто повторюючи його, що може виражати нерішучість, сумнів або неможливість дати однозначну відповідь; говорити невиразно, ухиляючись від прямої відповіді.
-
(Лінгвістика) –
2. (дієслово, розм.) Говорити щось незрозуміле або безглузде; базікати, теревенити.
-
(Лінгвістика) –
3. (дієслово, заст.) Уживалося для позначення мовлення немовляти або несвідомого вимовляння окремих звуків.