дакати

дакати


[dɑkɑtɪ]


Іменник

Буква: Д

  1. (Лінгвістика) –

    1. (дієслово) Вимовляти звук «да», часто повторюючи його, що може виражати нерішучість, сумнів або неможливість дати однозначну відповідь; говорити невиразно, ухиляючись від прямої відповіді.

  2. (Лінгвістика) –

    2. (дієслово, розм.) Говорити щось незрозуміле або безглузде; базікати, теревенити.

  3. (Лінгвістика) –

    3. (дієслово, заст.) Уживалося для позначення мовлення немовляти або несвідомого вимовляння окремих звуків.