Приклад 1:
І не Джон Пол Ощирко злинав у холодні висоти по бездонно синю іншу траву, а дух афри канського лісу Дада, присутній у кожній рослині, у кожній квітці та тичинці, в кожній пилинці, а потім забутий, проте нині знову з небуття вистеблуваний, себто воскреслий — земляний, трав’яний, листяний дух, і було йому добре. І, звичайно ж, не Ґастон Дежавю, знавець Хореографії, увірвався в Океан Повітря слідом за спасенними, а знову ж таки крилатий — бо всі вони були крилатими — Маркіз Жаб, тонконогий скрекотун, великий прихильник чорних мес і суботніх ігрищ на потойбічних мочарах; і так було добре.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Забувалося і те, що омріяна Європа великою мірою давно вже фантом, міф, ілюзія, і те, що вона не тільки і не стільки: августіший і блаженніший Франціско Аквінат, блудливий барон Аін-Кавель Б’ігоп maiden, міс Ван дер корбюзяк, Гайль Юлій Гайдеґергадамергантенбайн, далі тангі Далі дада дюшан, Еліотелюар рогоносий есквайр, фасбін дер клєЄ, жлобина Женесартр, празький цвіркунець Юрасик Замза, И, Бретон Мондріанович Іонеско, Кокто Їонескович Тцара, Йонеско Мрожекович Беккет, кічуватий кітсик Кляйнст, Павнд Лоуренсович Лелюш, дуінізований корнет Мальте Марія Бріґґе, садистуватий Нахер де Мазох, золотоволоска Меріт фон Оппен-Гайм, раблезіанець Пантаґрюа Ґарґантюєль, варгінальний Рихард Онеггерсаті, сафовита sophisticated lady Стайн, богомольний і цинічний Тарас Григорович Ніцше, упертий антисеміот Умберто Феко, його величність Франц-Йосиф Швейк, хвалько Хвеліні мастроян, Целяни, Шульци, Циммермани, весь список Шиндлера, Арнольд Павлович Черчіль, штокгаузнутий Шенберг, Ще хтось один на букву Щ, для різноманітності гіповий Юрайя Гіп, скажімо, і насамкінець юнга Фром-Фройд Ясперс — увесь кагал. Якось не бралося до уваги, попросту було непопулярно зважати на те, що теперішній досвід Європи — це передовсім досвід двох світових воєн.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
