1. Знайти когось або щось внаслідок пошуків, старанних розшукувань.
2. (у переносному значенні) Отримати, добути щось, доклавши зусиль.
Категорія: З
-
зштовхувач
1. (техн.) Пристрій або механізм, призначений для зштовхування, переміщення або спрямування об’єктів шляхом механічного контакту (наприклад, на конвеєрній лінії, сортувальній установці).
2. (заст., перен.) Той, хто навмисно провокує конфлікт, сварку або ворожнечу між іншими людьми; інтриган, підбурювач.
-
зштовхуватися
1. Взаємно стикатися, ударятися один об одного або один об одного при русі, часто випадково або внаслідок необережності (наприклад: «Дві людини зштовхнулися в темному коридорі»).
2. Вступати в конфлікт, сутичку, стикатися через розбіжності в інтересах, поглядах тощо (наприклад: «Дві політичні сили постійно зштовхуються в парламенті»).
3. (перен.) Випадково зустрічатися, натикатися на когось або щось (наприклад: «У цій книзі неодноразово зштовхуєшся з цікавими фактами»).
-
зштовхувати
1. Штовхаючи, зсувати з місця, примушувати рухатися у певному напрямку або скидати.
2. Перен. Примушувати до якихось дій або вчинків, спонукати, підбурювати.
3. Фіз. Діяти на тіло з боку іншого тіла, передаючи імпульс через безпосередній контакт.
-
зштовхування
1. Дія за значенням дієслова «зштовхувати» — насильницьке переміщення об’єкта шляхом фізичного впливу, поштовху.
2. (переносно) Конфліктна взаємодія, сутичка інтересів, поглядів або сил; протистояння.
3. (фіз.) Процес взаємодії (зіткнення) частинок, тіл або хвиль.
-
зштовхувальний
1. (у техніці) Призначений для зіштовхування, відштовхування чогось; такий, що створює штовхаючу силу або рух.
2. (у фізиці) Пов’язаний з силами відштовхування між частинками або тілами; такий, що має властивість відштовхувати.
-
зштовхнутися
1. Різко зіткнутися з кимось або чимось, пересуваючись, вдаритися об щось через необачність або випадковість.
2. Перен. Випадково зустрітися, побачити когось.
3. Перен. Зіткнутися з якоюсь перешкодою, труднощами, неприємною ситуацією або фактом.
-
зштовхнути
1. Різким рухом змусити когось або щось втратити рівновагу, зсунути з місця, часто з висоти або вниз; скинути, струснути.
2. Перен. Стати причиною, спонукати до якихось дій, вчинків або думок; спровокувати, викликати.
3. У техніці, механіці — привести в рух, запустити (механізм, процес) за допомогою різкого поштовху або короткочасного впливу.
-
зштовхатися
1. Різко зіткнутися з кимось або чимось, натрапити на когось або щось під час руху.
2. Перен. Випадково зустрітися, побачитися з кимось.
3. Перен. Зіткнутися з якоюсь перешкодою, труднощами, неприємностями.
-
зштовхати
1. Різким рухом змусити когось або щось втратити рівновагу, зісковзнути з поверхні, перемістити з місця; штовхнути, посунути.
2. Перен. спонукати, призвести до якоїсь дії або стану; стати причиною чогось.