drevosliv.com

Словник Української

Категорія: З

  • забаганка

    1. Примха, капризна або незвичайна вимога, бажання, часто безпідставне або важковиконуване.

    2. Рідко вживане позначення конкретної, іноді дивної чи дрібної речі, предмета, який хтось захотів (напр., “Ця статуетка — його остання забаганка”).

  • забаг

    1. (у комп’ютерній термінології, від англ. bug — “жучок”) виявити, знайти або зафіксувати помилку, несправність у програмному забезпеченні, скрипті або алгоритмі, часто у процесі тестування.

    2. (розм., у середовищі програмістів) почати працювати над усуненням виявеної помилки; “полювати” на дефект у коді.

  • забавність

    1. Властивість забавного; здатність викликати веселість, сміх, розважати.

    2. Забавна, кумедна подія, випадок; жарт, пустощі.

    3. Рідко вживане: стан веселощів, розваги; забава.

  • забавно

    1. Прислівник до слова “забавний”; так, що викликає сміх, веселощі, розважає; кумедно, смішно.

    2. Прислівник до слова “забавний”; так, що викликає інтерес, збуджує цікавість; цікаво, дивно.

  • забавниця

    Забавниця — жіночий відповідник до слова “забавник”. Жінка або дівчина, яка забавляє, розважає інших своїми вчинками, жартами, витівками; потішниця.

    Забавниця — заст. назва актриси, артистки, що виконувала комічні, потішні ролі; комічна актриса.

    Забавниця — діал. те саме, що й “іграшка” (предмет для гри).

  • забавник

    1. Той, хто забавляє, розважає інших; потішник, жартівник.

    2. (у фольклорі) Персонаж народного лубкового театру, актор-імпровізатор, що веде виставу, спілкується з глядачами та розігрує комічні сценки.

    3. (переносно, заст.) Той, хто поводиться легковажно, несерйозно; пустун.

  • забавний

    1. Який викликає забаву, веселощі; смішний, кумедний.

    2. Який приносить задоволення, розраду; приємний, милий.

    3. Заст. Який забавляє, розважає; розважальний.

  • забавненький

    Зменшувально-пестлива форма від прикметника “забавний”: дуже милий, привабливий, викликає захоплення своєю невеликою, витонченою формою або поведінкою.

  • забавлятися

    1. Проводити час у розвагах, веселощах; розважатися, веселитися.

    2. Гратися, розважатися чимось (переважно про дітей).

    3. (з кимось або над кимось) Жартувати, кепкувати, глузувати з когось.

    4. (з чимось) Поводитися несерйозно, недбало; не віддавати чомусь належної уваги.

  • забавляти

    1. Розважати когось, викликати в когось веселощі, радість, задоволення; тішити, потішати.

    2. Проводити час у розвагах, веселощях; розважатися, веселитися.

    3. (заст.) Займати, відволікати когось чимось приємним від нудьги, клопоту тощо.