1. (розм.) Почати багніти, ставати багнистим, перетворюватися на багно; заболочуватися.
2. (перен., розм.) Потрапити у складну, безвихідну або неприємну ситуацію; опинитися в халепі.
Категорія: З
-
забагнений
1. (про людину) Такий, що перебуває під сильним впливом бажання, пристрасті або нав’язливої ідеї; охоплений багненням.
2. (перен., про предмет або явище) Насичений, сповнений чогось до найвищого ступеня; такий, що містить у собі велику кількість чогось (наприклад, емоцій, символіки, напруження).
-
забагливість
Забагливість — властивість за багливий; стан, коли щось (переважно ґрунт, дорога тощо) містить багато багна, є вкритим багном або важкопрохідним через наявність багна.
-
забагливий
1. (про погляд, очі) такий, що виражає бажання, пристрасть; жагучий, палкий.
2. (перен., про почуття, бажання) сильний, настирливий, що охоплює повністю; палкий, невгамовний.
-
забагатітися
1. Набути багатства, стати заможним, розбагатіти.
2. (переносно) Набути великої кількості чогось, збагатитися чимось (наприклад, знаннями, досвідом).
-
забагатіти
1. Стати багатим, набути багатства, матеріального достатку.
2. Перен. Набути великої кількості чогось, збагатитися духовно, інтелектуально або в якомусь іншому нематеріальному сенсі.
-
забагатілий
1. Який набув багатства, статків; розбагатів.
2. Який став заможним, забезпеченим.
-
забагато
Прислівник, що означає кількість або ступінь, які перевищують необхідну, бажану або очікувану міру; надто багато, надмірно.
-
забагатися
1. Стати багатим, набути багатства, розбагатіти.
2. (у переносному значенні) Набути чогось у великій кількості, накопичити в собі у значній мірі (про абстрактні поняття, якості тощо).
-
забагати
1. Стати багатим, набути багатства, розбагатіти.
2. (у переносному значенні) Набути високих моральних, духовних цінностей; збагатитися внутрішньо.