Забовванітися — дієслово, що означає стати подібним до боввана, втратити рухливість, заніміти, застигнути в бездіяльності або під впливом сильного здивування, страху, холоду тощо.
Категорія: З
-
забовваніти
1. Втратити людську подобу, стати подібним до бика або вола; набути грубих, тваринних рис у поведінці чи зовнішності.
2. Перен. Стати тупим, нерозумним, обмеженим; втратити кмітливість, спритність розуму.
3. Розм. Задубіти, заніміти (частіше про частини тіла); втратити чутливість, стати непорушним.
-
забовванілий
1. Який перебуває у стані остовпіння, заціпеніння, втратив здатність рухатися або реагувати від сильного переляку, подиву або іншого потрясіння.
2. Який став дуже нерухливим, застиглим, наче обернувся на кам’яну статую (боввана).
3. (Переносно) Який став дуже застарілим, закостенілим, нездатним до розвитку або змін.
-
забобонність
1. Властивість або якість людини, що проявляється у схильності до забобонів, у віруванні в прикмети, передвістя, надприродні сили тощо.
2. Поведінка або вчинки, що ґрунтуються на забобонах; сукупність забобонів.
-
забобонно
1. Прислівник до слова “забобонний”; так, як властиво забобонам або людям, що їх сповідують; зі сліпим довір’ям до надприродних сил, прикмет, передвіщень тощо.
2. Переносно: надмірно обережно, боязко, з невиправданими побоюваннями.
-
забобонник
Забобонник — людина, яка схильна до забобонів, вірить у прикмети, передвістя та надприродні сили, що впливають на життя.
Забобонник — той, хто дотримується суєвірних звичаїв, правил або обрядів, часто надаючи їм надмірного значення.
-
забобонний
1. Який виражає забобони, заснований на них; пов’язаний із забобонами.
2. Який схильний до забобонів, вірить у них; суєтний.
3. Застарілий. Який належить до язичницької, ідолопоклонницької віри; поганський.
-
забобони
Забобони — помилкові, надумані уявлення про дійсність, що виникають через незнання природних законів і суспільних закономірностей, часто пов’язані з вірою в надприродні сили, прикмети, ворожіння та магічні дії.
Забобони — конкретні дії, речі або явища, яким надається містичне, чарівне значення і які сприймаються як прикмети, обереги або засоби впливу на долю (наприклад, посипати сіллю через ліве плече, не свистіти в хаті).
-
забобон
1. Помилкова, надумана віра в надприродні сили, у ворожі прикмети, у магічні дії, що суперечить науковому світогляду; сукупність повір’їв, які виникають через незнання причин явищ природи та суспільства.
2. Переносно: упереджена, необґрунтована думка про щось; упередження.
-
заблюватися
1. (про птахів, особливо голубів) Відкладати яйця, висиджувати пташенят; розмножуватися.
2. (перен., розм., часто ірон.) Оселятися дедалі більшою кількістю людей у певному місці, розростатися (про поселення, житловий масив тощо).