Словник Української
Заборгованість — сума грошей або інших матеріальних цінностей, яку одна особа чи організація зобов’язана повернути іншій особі чи організації за отримані, але не сплачені товари, послуги або взятий у борг капітал.
Заборгованість — стан, коли борг не погашений у встановлений строк; наявність непогашених зобов’язань.
Заборгованість (у бухгалтерському обліку) — загальна сума всіх боргових зобов’язань підприємства або організації перед кредиторами, бюджетом, працівниками тощо.
1. Такий, що має заборгованість, борги; зобов’язаний сплатити гроші або повернути щось інше за позикою, кредитом, невиконану роботу тощо.
2. Такий, що накопичився, не був виконаний у встановлений термін і підлягає виконанню (про платежі, роботу, обов’язки).
1. Рідкісний варіант написання слова “заборо́ра” — діалектного синоніма до літературного “заборо́на” (наказ, що забороняє щось; обмеження, застосування заборонних заходів).
2. У західних регіонах України може вживатися як народна назва рослини “заборонь” (вид будяку або чортополоху).
1. Почати відчувати біль, стати хворим, захворіти (про людину, частину тіла тощо).
2. (переносно) Почати відчувати сильний душевний страждання, муку, тугу; зажуритися.
1. Почати відчувати біль, стати хворим; захворіти.
2. Відчувати тугу, сум, сильне емоційне страждання через когось або щось.
3. Розпочати інтенсивно відчувати, переживати щось (наприклад, почуття, бажання).
1. Який зазнав болю, почав боліти; такий, що болить.
2. Який викликає почуття болю, співчуття, жалість; страждальницький, болісний.
3. Який виражає фізичний біль або душевні страждання.
1. Ставати болотистим, перетворюватися на болото; набирати вологи, ставати мокрим і важкопрохідним (про місцевість, ґрунт).
2. Заростати болотною рослинністю, калюжами; замулюватися (про водойми).
3. Перен. зазнавати занепаду, деградації; втрачати чіткість, ефективність або ставати громіздким і неповоротким (про процеси, системи, організації).
1. Перетворювати на болото, робити болотистим, зволожувати місцевість до стану, коли вона стає непридатною для землеробства чи будівництва.
2. Покривати болотною рослинністю, мулом, товщею в’язкого осаду (про водойми).
3. У техніці та промисловості: викликати засмічення, засорення або утворення відкладень, що порушують нормальну роботу механізмів, систем, каналів тощо.
Заболочуваність — властивість території, ґрунту або ландшафту бути схильними до утворення болота або перебувати в стадії заболочування; ступінь поширення боліт на певній місцевості.
Заболочуваність — процес поступового перетворення суходолу на болото внаслідок надмірного зволоження.
1. Процес утворення болота або перетворення території на болото внаслідок надмірного зволоження ґрунту.
2. Стан місцевості, яка перетворилася на болото; заболочена ділянка.
3. (перен.) Стан застою, відсутності розвитку, руху в якійсь галузі діяльності або суспільному житті.