Словник Української
1. Той, хто або те, що забруднює навколишнє середовище (повітря, воду, ґрунт тощо), зокрема шкідливі речовини, промислові підприємства, транспортні засоби.
2. У екології та природоохоронному законодавстві — суб’єкт господарської діяльності (юридична чи фізична особа), який провадить викиди, скиди шкідливих речовин або іншим чином негативно впливає на стан навколишнього середовища.
Ставати брудним, покриватися брудом, пилом, сміттям або іншими речовинами, що роблять поверхню нечистою.
Про воду, повітря, ґрунт тощо: втрачати чистоту, насичуватися шкідливими або отруйними речовинами, ставати непридатним для використання через хімічне, біологічне або інше негативне вплив.
Переносино: морально чи духовно падати, втрачати чистоту думок, намірів або вчинків.
1. Робити брудним, нечистим, покривати або наповнювати чимось нечистим, шкідливим (про фізичний стан поверхні, середовища, предмета).
2. Порушувати природну чистоту навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту) шкідливими для життя речовинами, відходами, викидами тощо.
3. Перен. Робити менш цінним, морально чи духовно нечистим, спотворювати, псувати (про абстрактні поняття: мову, думки, суспільні відносини).
Забруднюваність — властивість або стан об’єкта, що полягає в його схильності до забруднення, можливості легко забруднюватися.
Забруднюваність — ступінь або рівень забруднення чого-небудь (наприклад, води, повітря, ґрунту) у певний момент або за певний період.
Забруднювання — процес потрапляння в навколишнє середовище (повітря, воду, ґрунт) шкідливих речовин, відходів або енергії (наприклад, теплової, шумової), що призводить до погіршення його якості та порушення природної рівноваги.
Забруднювання — стан середовища, внаслідок якого воно є забрудненим, містить домішки шкідливих речовин або забруднювачі.
Забруднювання — те, що забруднює; конкретна шкідлива речовина, відходи або фізичний чинник (наприклад, радіоактивні речовини, важкі метали, сміття), які є джерелом такого погіршення.
1. Такий, що може бути забруднений, засмічений або втратити чистоту; схильний до забруднення.
2. У технічних та екологічних контекстах — об’єкт, середовище або ресурс, який може піддаватися впливу шкідливих речовин, відходів або фізичних домішок, що погіршують його якість або стан.
Який має властивість забруднювати, призначений для забруднення чогось.
У спеціальному вживанні (переважно у формі множини): що стосується речовин, які забруднюють навколишнє середовище (наприклад, промислові відходи, викиди тощо).
1. Стати брудним, покритися брудом, нечистотами або чужорідними речовинами.
2. Втратити чистоту, стати морально або духовно нечистим; опоганитися.
3. Про навколишнє середовище: стати менш придатним для життя внаслідок потрапляння шкідливих речовин.
1. Зробити брудним, нечистим, покрити чимось нечистим, неохайним.
2. Зробити непридатним для використання, шкідливим для здоров’я, порушивши природну чистоту (наприклад, про повітря, воду, ґрунт).
3. Перен. Зіпсувати, спотворити морально чи естетично (наприклад, про мову, думки, репутацію).
Забрудненість — стан об’єкта або середовища, що характеризується наявністю у ньому сторонніх, шкідливих або небажаних речовин, домішок, бруду тощо, які погіршують його якість, чистоту або природні властивості.
Забрудненість — ступінь або рівень такого забруднення, що визначається кількістю або концентрацією забруднюючих речовин.