Словник Української
1. Верхня частина бджолиних стільників, яку бджоли закривають тонким шаром воску після заповнення медом; цей восковий шар, що запечатує комірки.
2. Продукт бджільництва, що являє собою зрізані воскові кришечки (забрусовий віск) разом із невеликою кількістю меду, який міститься під ними; використовується в народній медицині та як цінна харчова добавка.
1. (про рослини) Утворити бруньки, закласти зародки нових пагонів або квіток.
2. (переносно, розмовне) Почати формуватися, виникати, зароджуватися (про ідею, почуття, стан тощо).
1. (у бджільництві) Покривати вощину рівним шаром воску, щоб надати їй вигляду натуральної бджолиної стільники.
2. (у бджільництві) Переносити медовий напівфабрикат з вощини в іншу посудину, відокремлюючи його від воску.
1. Вкритися бруківкою, каменем або іншим твердим матеріалом, стати замощеним (про вулицю, дорогу, площу тощо).
2. Перен. Стати негнучким, закляклими, втратити природну плавність (про частини тіла, особливо ноги від втоми або холоду).
1. Покрити бруківкою (кам’яним, цегляним або бетонним настилом) вулицю, майдан, дорогу тощо.
2. Перен., розм. Запаморочити комусь голову, збити з пантелику; заплутати, обдурити.
1. (про тісто) Ставати брудно-сірим, втрачати свіжість та привабливий вигляд через надмірне вбирання борошна під час замісу або обробки.
2. (перен., розм.) Ставати важким, незграбним, втрачати легкість і витонченість (про стиль, мову, твір мистецтва тощо).
1. Покривати поверхню бруківкою, мостити бруківкою.
2. У техніці: закріплювати, затискати деталь у спеціальному пристрої (бруку) для її обробки.
Забруковування — процес укладання бруківки (бруку) для створення твердого дорожнього покриття або мощення площ.
Забруковування — стан покриття, виконаного з бруківки; забрукована ділянка, поверхня.
Покритий бруківкою, бруком (кам’яним, цегляним тощо мостовим покриттям).
У переносному значенні: який став міським, цивілізованим, втратив первісний природний вигляд (про місцевість).
1. Який забруднює, робить брудним, нечистим (у прямому та переносному значенні).
2. (У спеціальному, екологічному термінологічному вживанні) Який є джерелом, причиною забруднення навколишнього середовища (атмосфери, води, ґрунту тощо).