Словник Української
1. Про транспортний засіб: втратити зчеплення з поверхнею, почати буксувати, обертаючись на місці без поступального руху, часто через слизьке, м’яке або нерівне покриття.
2. Переносно: втратити ефективність, зупинитися в розвитку, не мати прогресу; зайти в глухий кут, опинитися в стані застою.
1. Про транспортний засіб: втратити зчеплення з поверхнею (на слизькій, м’якій, нерівній дорозі тощо) і перестати рухатися або обертати колеса (гусениці) без поступального руху.
2. Переносно: зайти в глухий кут, зупинитися в розвитку, не мати прогресу; застопоритися.
1. (про транспортний засіб) Потрапити в таку ситуацію, коли для подальшого пересування потребує буксирування іншим транспортним засобом; стати об’єктом буксирування.
2. (переносно, розмовне) Потрапити у складне, безвихідне становище, опинитися в залежності від когось або чогось.
1. За допомогою буксира (спеціального транспортного засобу, троса, іншого судна тощо) перетягти, відбуксирувати щось у певне місце або на певну відстань.
2. У морській та авіаційній термінології — взяти на буксир (судно, літак тощо) для транспортування або надання допомоги у пересуванні.
1. Який стосується річки Західний Буг, розташований на її берегах або пов’язаний із нею.
2. Який стосується історико-географічного регіону Надбужжя (Побужжя).
Забузуватися — увійти в стан бузу, тобто стати непокірним, неслухняним, почати бунтувати або чинити опір; також може означати роздратуватися, розгніватися.
Забузуватися — уживається переважно стосовно коней: проявити норов, стати буйним, важко керованим, почати бити копитами, стати на диби тощо.
1. (у техніці, будівництві) Закріпити, закріпити за допомогою бузу (спеціального металевого кріплення, анкера); замонтувати з використанням бузів.
2. (переносно, розм.) Надійно закріпити, зафіксувати щось; міцно встановити.
1. Будівля, споруда, що є частиною архітектурного комплексу або займає певну ділянку землі.
2. Сукупність будівель і споруд на певній території, у населеному пункті або його частині.
3. Процес дії за значенням дієслова “забудувати”; спорудження будівель на вільній ділянці.
Забудьок — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
Властивість за значенням прикметника “забудькуватий”; схильність легко забувати, непам’ятливість, розсіяність.