Забутка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі (до 2020 року).
Категорія: З
-
забутитися
1. (розм.) Втратити самовладання, розлютитися, розгніватися до крайності; запалитися, запаморочитися.
2. (перен., рідк.) Захопитися чимось, віддатися чомусь з таким запалом, що втрачається контроль над собою; запаморочитися.
-
забутити
1. (спеціально) Нанести на поверхню металу шар олова або олов’яного сплаву для захисту від корозії або надання декоративних властивостей; лудити.
2. (переносно, розмовне) Забруднити, замазати, зробити неохайні позначки на чомусь (наприклад, на папері).
-
забутися
1. Втратити свідомість, пам’ять або контроль над собою, впасти в непритомність або в стан, подібний до нього (від сильного збудження, втоми, хвороби тощо).
2. Заглибитися в щось настільки, що перестати помічати оточення, віддатися якомусь почуттю, стану (наприклад, сну, задумі, роздумам, відчаю).
3. Захопитися, віддатися чомусь безмірно, без усякої стриманості (наприклад, веселощям, гризоті, сварці).
4. Розкритися, проявитися повною мірою (про почуття, стан).
5. Застаріле: забути про пристойність, втратити сором, почуття гідності; також — впасти в розпусту.
-
забутий
1. Такий, про який перестали пам’ятати, який вийшов з ужитку або з чиєїсь пам’яті; покинутий, занедбаний.
2. Який не зберігся в пам’яті, випав зі свідомості; не пригаданий.
3. Перен. Такий, що залишився поза увагою, не знайдений, не відкритий; невідомий, непримічений.
-
забути
1. Перестати пам’ятати, втратити з пам’яті якусь інформацію, відчуття, вміння або подію.
2. Не згадати в потрібний момент, упустити з уваги, не взяти до уваги.
3. Залишити десь через неуважність, не забрати з собою.
4. Перестати дотримуватися чогось, відмовитися від чогось (наприклад, звички).
5. Перестати піклуватися про когось, припинити стосунки, знехтувати обов’язком.
6. У значенні “забутися” — втратити самоконтроль, віддатися якомусь сильному почуттю або стану.
-
забурюватися
1. (про воду, рідину) Починати бурхливо рухатися, хвилюватися, кипіти; ставати бурхливим.
2. (переносно, про почуття, думки) Виникати, посилюватися, охоплювати когось із силою, хвилюванням; закипати.
3. (переносно, про явища, події) Починати інтенсивно розвиватися, активізуватися, наростати; заворушуватися.
-
забурювати
1. (спец.) Наносити бур, тобто шар глини, глинистого розчину або іншого матеріалу для ізоляції, зміцнення або захисту чого-небудь, наприклад, при бурінні свердловин, будівництві гідротехнічних споруд.
2. (перен., рідко) Покривати, заповнювати щось густим, безладним шаром, нагромаджувати у великій кількості.
-
забурювання
Забурювання — процес створення буру, буріння, проходження гірничої виробки за допомогою бурового інструменту.
Забурювання — початок процесу буріння, первинне утворення вибою (невеликого заглиблення) у породі при введенні в роботу бурового інструмента.
Забурювання — у переносному значенні: початок якоїсь складної, тривалої або копіткої справи.
-
забурчатися
1. Почати бурчати, видавати низькі горлові звуки, виражаючи незадоволення, дражливість або погрозу (про тварин, переважно про собак).
2. Розмовно. Почати говорити сердито, невдоволено, буркотливо, часто під нос або самому собі; заворчати.