Словник Української
1. (розм.) Потрапити в скрутне, незручне або безвихідне становище, опинитися в халепі.
2. (розм.) Заплутатися в своїх словах, діях або обставинах, втратити можливість ясно мислити або діяти.
3. (перен., розм.) Загрузнути, застрягти (наприклад, у багні, снігу).
1. Почати бухкати — видавати короткі, глухі, уривчасті звуки, схожі на бухкання (про тварин, механізми тощо).
2. Розм. Почати говорити сердито, з докорами, бурчати; заворчати.
1. Розмовитися, забрехатися, почати говорити неправду або недоладно вигадувати.
2. Заплутатися у власних словах, висловлюваннях, збитися з току розповіді.
1. Почати бухикати — видавати короткі, різкі звуки, схожі на кашель або хлипання, часто через потрапляння рідини в дихальні шляхи або через сильне хвилювання.
2. Розпочати плач із задишкою та судорожними риданнями, заходитися плачем (переважно про дітей).
1. (розм.) Почати інтенсивно битися, стукати, лупати (про серце, пульс тощо).
2. (перен., розм.) Почати енергійно, наполегливо робити щось, з ентузіазмом взятися за якусь справу.
3. (перен., розм., часто ірон.) Сильно захопитися чимось, віддатися якомусь заняттю або стану (наприклад, пияцтву).
1. Розпочати інтенсивну, гучну дію, зазвичай з характерним звуком; залунати, загусти, забити (про стукіт, дзвін, вітер тощо).
2. Розпочати пиячити, пити спиртні напої; зануритися в пиятику.
3. Розпочати інтенсивно працювати, діяти; загорітися роботою (розмовне).
1. Стан, коли когось або щось забули, не пам’ятають; непам’ять, безвість.
2. Відсутність свідомості, непритомність; затьмаріння, непритомність.
3. Забуття, нехтування чимсь; стан, коли щось перестають дотримуватися або поважати.
Забутуватися — (розм.) втратити пильність, стати неуважним, необачним; допуститися помилки через неуважність або недбалість.
Забутуватися — (заст.) захопитися чимось, загубитися в думках або діяльності настільки, що забути про навколишнє.
1. (спеціально) Нанести на поверхню (металу, бетону тощо) бути — тонкий шар сплаву олова зі свинцем або іншими металами для захисту від корозії або з декоративною метою.
2. (переносно, розмовне) Завершити, остаточно оформити, довести до логічного кінця (якусь справу, процес).
1. (у літературознавстві) Стилістичний прийом, який полягає в навмисному порушенні граматичних, лексичних або фонетичних норм мови для досягнення певного художнього ефекту (наприклад, для мовної характеристики персонажа, створення гумору, сатиричної чи гротескної образності).
2. (у лінгвістиці) Навмисне викривлення мовної форми слова або вислову, що сприймається як помилка, але може використовуватися з різними комунікативними цілями.