Перетворитися на бюрократичну систему, набути ознак бюрократизму; стати надмірно ускладненим через формальні процедури, правила та паперову тяганину.
Категорія: З
-
забюрократизувати
Надати чинності, характеру чи форми бюрократизму; перетворити на суто формальну, зарегламентовану процедуру, що супроводжується надмірним паперотворінням, тяганиною та відсутністю гнучкості.
-
забюрократизований
1. Про систему, організацію, процес тощо: такий, що надмірно ускладнений формальними процедурами, правилами, документацією, що призводить до неефективності, сповільнення діяльності та відриву від реальних потреб.
2. Про суспільні відносини або діяльність: такий, що характеризується переважанням бюрократичних методів управління, надмірною централізацією та адміністративним контролем.
-
забуятися
1. Розпочати інтенсивно рости, розвиватися (про рослини); стати пишним, рясним.
2. Перен. Розгорнутися широко, інтенсивно; посилитися, почати проявлятися з великою силою (про явища, почуття тощо).
-
забуяти
1. Розпочати буяти, почати інтенсивно рости, розвиватися (про рослини).
2. Розпочатися з силою, інтенсивно проявитися (про явища, почуття, стани).
-
забуянитися
1. Розбуятися, сильно розростися (про рослини).
2. Перен. Розгулятися, розійтися (про явища, почуття тощо).
-
забуянити
1. Розпочати буяти, почати інтенсивно рости, розвиватися (про рослини).
2. Розпочати активну, бурхливу діяльність; оживитися, закипіти (переносно).
-
забушуватися
1. (про стихію, природне явище) Розпочатися з великою силою, інтенсивністю; розігратися, розлютитися.
2. (переносно, про почуття, стан) Раптово й сильно охопити, опанувати когось; спалахнути.
3. (переносно, про масові явища, події) Розпочатися активно, несподівано й з великим розмахом (наприклад, про бійку, суперечку, бунт).
-
забушувати
1. Розпочатися з великою силою, інтенсивністю (про стихійне явище, війну, громадські потрясіння тощо).
2. Розлютитися, розгніватися, впасти в лють; почати буяти, шаліти.
-
забучуватися
1. (розм.) Запам’ятовувати щось шляхом багаторазового повторення, заучувати напам’ять.
2. (перен., розм.) Набридати, докучати комусь своїми постійними розмовами, проханнями або присутністю.