Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “забілювати” — покриття поверхні білою фарбою, вапняним розчином або іншим білуватим матеріалом; побілка.
2. (у кулінарії) Дія за значенням дієслова “забілювати” — додавання до страви сметани, молока, вершків або заправки на їх основі для надання світлого відтінку та ніжного смаку.
3. (переносно) Спроба приховати, пом’якшити негативні сторони чого-небудь, представивши їх у менш вигідному світлі; упокоровання, виправдання.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.
2. (діал.) Те саме, що забілення — дія за значенням дієслова «забілити» (наприклад, додавання молока, сметани або борошна, розведеного у воді, до юшки, борщу тощо для надання страві світлішого відтінку та певного смаку).
1. Стати білим, набути білого кольору; виділитися на тлі чогось своєю білизною.
2. (переносно) З’явитися, показатися (переважно про щось біле або світле).
1. Покрити білою фарбою, вапном тощо; зробити білим.
2. Додати до страви молоко, сметану, вершки або подібні продукти, щоб надати їй білого кольору або специфічного смаку.
3. Розм. Почати говорити неправду, хизуватися, нахваляти; також говорити безглуздя.
Забілий — прикметник, що позначає колір, близький до білого, але не цілком білий; злегка побілений, з білуватим відтінком.
1. Дія за значенням дієслова “забілити” — покриття чого-небудь білою фарбою, вапном, крейдою тощо для надання білого кольору, вибілювання або приховування чогось під таким шаром.
2. (у харчовій промисловості, кулінарії) Додавання молока, вершків, сметани або інших молочних продуктів до страви (наприклад, супу, соусу) для надання їй світлого відтінку, ніжності смаку та консистенції.
3. (переносне значення) Приховування, маскування небажаних фактів, негативної інформації, справжнього стану речей шляхом створення оманливого, привабливого зовнішнього вигляду.
1. (про колір) такий, що набув білого або світлішого відтінку внаслідок додавання білил або чогось білого; знебарвлений, зблідлий.
2. (переносно) такий, що став менш виразним, яскравим або помітним; прихований, замаскований.
3. (у хімії, техніці) підданий процесу відбілювання для видалення природного забарвлення.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (діал.) Те саме, що забій — дія за значенням «забити»; місце, де щось забито (наприклад, кілля).
3. (діал.) Заболочена, вкрита очеретом ділянка водойми, закрита затока.
1. (про тварин, особливо коней) Який має звичку забивати задніми ногами, схильний до забивання копитами.
2. (перен., розм.) Задиристий, сварливий, який любить зачіпати, задирати інших; бійкий та агресивний.
1. Жінка або дівчина, яка професійно займається забоєм (забиванням) худоби на м’ясо.
2. Робітниця на шахті, що працює в очисному вибої (забої) та безпосередньо займається видобутком вугілля, породи.
3. (переносне значення, розм.) Про жінку, яка діє рішуче, енергійно і часто жорстко, домагаючись свого.