Словник Української
1. Почати в’янути, втрачати свіжість, життєву силу; засихати (про рослини, частини рослин).
2. Перен. Ставати млявим, апатичним; втрачати бадьорість, енергію, інтерес до чогось (про людину).
3. Перен. Поступово слабшати, згасати, припиняти активне існування (про почуття, явища, діяльність тощо).
зав’ючитися — дієслово, термін, що позначає процес перетворення на в’юк, тобто вантаж, приготований для перевезення на спині в’ючної тварини (коня, мула тощо).
Зав’ючити — уживати слово “в’юк” або похідні від нього у мовленні, зокрема в літературному творі, як характерну рису мови певного персонажа або автора.
1. (про тварину) Навантажений в’юком, що несе на собі в’юк.
2. (переносно) Обтяжений, перевантажений чимось, що утруднює рух або дії.
Зав’юнитися — діалектне (переважно західне) дієслово, що означає засніжити, покритися снігом, вкритися сніговою в’югою.
1. (дієслово) Покрити снігом, заметами; засипати снігом, хуртовиною.
2. (переносне значення, дієслово) Засипати, закидати щось у великій кількості (наприклад, листами, питаннями).
Зав’южений (від дієслова “зав’южити”) — такий, що вкритий в’югою, заметений снігом, засипаний заметами через сильну хуртовину.
У переносному значенні: сильно завантажений, переповнений чимось (наприклад, справами, роботою) до стану, що нагадує замет снігом.
1. Скорочене розмовне позначення посади завідувача чим-небудь (наприклад, завскладом, заввідділом, завгоспом).
2. Скорочене розмовне позначення завідування як установи, підприємства, так і відповідної посади (наприклад, бути на заві, працювати в заві).
1. Рослинний вид родини айстрових (Achillea), багаторічна трав’яниста рослина з дрібними квітками, зібраними у щиткоподібні суцвіття, що має лікарські властивості та використовується в народній медицині; деревник, деревій.
2. Розмовна назва для будь-якої рослини з роду Achillea, що включає численні види, зокрема звичайну Achillea millefolium (деревій звичайний).
Властивість за значенням прикметника “забіякуватий”; схильність до бійок, сварок, конфліктів, задирливість.