Словник Української
зав’язтися — дієслово доконаного виду. Почати в’язатися, розпочати процес в’язання (про нитки, пряжу тощо).
зав’язтися — дієслово доконаного виду. Утворити вузол, заплутатися, з’єднатися вузлом (про нитки, шнури, волосся тощо).
зав’язтися — дієслово доконаного виду, переносне значення. Розпочатися, виникнути, зав’язатися (про стосунки, знайомство, розмову, справу, конфлікт тощо).
1. Застрягнути, загрузнути в чомусь в’язкому, липкому (у болоті, глині, снігу тощо).
2. Потрапити у складне, безвихідне становище; опинитися в неприємностях.
3. Розм. Затриматися десь надовго, засидітися.
4. Розм. Почати сварку, суперечку, конфлікт.
1. Те, що слугує для з’єднання, скріплення частин чогось; зв’язка, зв’язуюча ланка.
2. У техніці, будівництві: елемент конструкції (балка, стійка тощо), що забезпечує жорсткість та стійкість каркаса, з’єднуючи його основні частини.
3. У літературознавстві та драматургії: початкова частина сюжету, в якій виникає основний конфлікт твору; подія, що дає початок розвитку дії.
4. У медицині: пристрій або матеріал (нитка, дротик, скоба) для зв’язування кровоносних судин під час операції з метою зупинки кровотечі або відокремлення тканин.
5. Рідкісне: дія за значенням дієслова «зав’язати»; процес утворення вузла або зв’язування.
1. Застрягнути, загрузнути в чомусь в’язкому, липкому (у болоті, глибокому снігу, тісті тощо).
2. Перен. Потрапити у складну, незручну ситуацію; опинитися в неприємностях.
3. Розм. Затриматися десь на тривалий час, засидітися.
1. Застрягнути, загрузнути в чомусь в’язкому, липкому (у болоті, глибокому снігу тощо).
2. Перен. Потрапити у скрутне, безвихідне становище; опинитися в неприємностях.
3. Розм. Затриматися десь надовго, засидітися.
1. Дійова частина художнього твору (драматичного, оповідального, кінематографічного), де викладаються початкові обставини, знайомляться основні персонажі та виникає конфлікт, що розвиватиметься далі.
2. В архітектурі та будівництві — горизонтальний або похилий елемент (балка, тяга), що зв’язує суміжні частини споруди (наприклад, стійки каркаса) для надання жорсткості та міцності конструкції.
3. У техніці — деталь або пристрій для з’єднання, скріплення чогось; те саме, що зв’язка, стяжка.
4. Рідко вживане позначення дії за значенням дієслова “зав’язувати” (наприклад, зав’язка вузла).
1. З’єднатися, зв’язатися між собою, утворивши вузол або щільне сплетіння; стати зв’язаним.
2. Початися, виникнути, зароджуватися (про явище, процес, стосунки тощо).
3. Розмовне. Припинити якусь шкідливу звичку, звільнитися від залежності (наприклад, від паління, пияцтва).
4. Розмовне. Установити тісні стосунки, знайомство з кимось, почати спілкування.
5. Діал. Заплутатися, ускладнитися (про справу, ситуацію).
1. Зв’язати, з’єднати кінці чогось, закріпити вузлом.
2. Почати, покласти початок чомусь, ініціювати (розмову, знайомство, справу тощо).
3. Припинити щось робити, відмовитися від звички (частіше про шкідливу звичку).
4. У переносному значенні: створити тісний зв’язок, об’єднати.
5. У техніці, ремеслах: з’єднати, скріпити деталі за допомогою зв’язування.
1. Такий, що має зав’язку, зав’язаний на щось; пов’язаний, обумовлений чимось, взаємопов’язаний.
2. У стані залежності від чогось (наприклад, від азартної гри, наркотичних речовин); такий, що припинив щось робити через таку залежність.
3. У кримінальному жаргоні: такий, що має стосунки, зв’язки зі злочинним середовищем; пов’язаний із злочинною діяльністю.
Зав’ядатися — (розм.) стати в’ялим, зів’ялим; втратити свіжість, бадьорість; занепасти духом.
Зав’ядатися — (перен., розм.) засидітися, забаритися десь надто довго, втрачаючи енергію та інтерес; застрягти в одноманітному, нудному стані.