1. (спец.) Покривати в’ялом (шкіряним, полотняним тощо) поверхню чогось для захисту, збереження або надання певних якостей.
2. (перен., розм.) Зав’язувати, загортати щось у щільну тканину або матеріал, роблячи важкодоступним.
Категорія: З
-
зав’ялювання
Зав’ялювання — діалетна назва процесу в’ялення (підсушування) риби, м’яса, овочів або фруктів на повітрі та сонці для тривалого зберігання.
Зав’ялювання — у переносному значенні: стан сильного виснаження, знесилення, висушування (про людину або рослину).
-
зав’ялитися
Зав’ялитися — діалектне (переважно західнодіалектне) дієслово, що означає зав’янути, зів’янути, почати в’янути (про рослини); втратити свіжість, стати млявим.
-
зав’ялити
1. (розм.) Почати в’ялити, піддати в’яленню (процесу сушіння на повітрі, сонці або в димі, зазвичай м’яса, риби тощо).
2. (перен., жарт.) Сильно втомити, знесилити когось; довести до стану млявості, апатії.
-
зав’ялий
1. Який зав’яв, зів’яв, втратив свіжість; зів’ялий.
2. Переносно: виснажений, знесилений, млявий; занепалий.
-
зав’ялений
Зав’ялений — такий, що піддався зав’ялюванню, тобто попередньому підсушуванню (наприклад, на сонці або у печі) перед кінцевим в’яленням, копченням або сушінням; підвялений. Використовується переважно щодо м’яса, риби, фруктів.
Зав’ялений — такий, що має ознаки в’ялості, млявий, знесилений. (Рідковживане, переважно в розмовній мові).
-
зав’язь
1. (діал.) Те саме, що зав’язка — дія за значенням зав’язати; початок, зародження чогось.
2. (діал.) Місце, де щось зав’язане; вузол, перехрестя.
3. (діал., заст.) Зв’язка, пучок (снопів, колосся тощо).
4. (діал.) Частина ткацького верстата — пристрій для піднімання і опускання ниток основи при ткацтві.
-
зав’язуватися
1. Починати формуватися, утворюватися, виникати (про явище, процес, стан).
2. Встановлюватися, починатися (про стосунки, знайомство, зв’язок між людьми).
3. Прикріплятися, закріплюватися за допомогою вузла; ставати зав’язаним.
4. Розпочинати якусь діяльність, братися за щось, зачинатися.
5. Утруднятися, ставати складним для розв’язання, потрапляти у безвихідне становище (розмовне).
-
зав’язувати
1. Зв’язуючи, з’єднуючи кінці чогось, утворювати вузол; затягувати вузлом.
2. Починати, покладати початок чомусь, ініціювати щось (наприклад, розмову, знайомство, справу).
3. Припиняти, переривати щось, покладати край якійсь дії або звичці (наприклад, зав’язувати з палінням).
4. У садівництві: утворювати зав’язь (про плоди, ягоди).
-
зав’язування
1. Дія за значенням дієслова зав’язувати; створення вузла, зв’язування чогось мотузкою, стрічкою тощо для кріплення або з’єднання.
2. Початок, зародження, виникнення чогось (наприклад, стосунків, процесу, явища).
3. С.-г. Початок формування плодів, ягід, бобів у рослин після цвітіння.
4. Мед. Накладення пов’язки, лігатури на кровоносну судину або іншу трубчасту структуру з метою зупинки кровотечі або перекриття просвіту.