1. Вагатися, коливатися, не рішуче братися за щось; не мати сміливості зробити щось.
2. (рідк.) Важко рухатися, ставати важким, неповоротким; обважнюватися.
Категорія: З
-
заважувати
1. (перехідне) Важити щось, визначати масу предмета за допомогою ваг.
2. (перехідне) Відміряти певну кількість чогось, зважуючи на вагах.
3. (неперехідне) Мати певну вагу, важити (зазвичай про певну кількість).
4. (переносне значення, перехідне) Бути перешкодою, заважати, перешкоджати чомусь або комусь.
-
заважко
1. (вживається переважно в запереченнях) З великими труднощами, ледве, важко (про можливість виконання чогось).
2. (рідко) З важким почуттям, із важким серцем, із примусом.
-
заважкий
1. Дуже важкий, надмірно важкий, такий, що важче за звичайну міру або за потрібне.
2. (переносне значення) Надто складний, надмірно обтяжливий, виснажливий (про роботу, обов’язки, думки тощо).
-
заважитися
1. (рідко) Важкою, повільною ходою з’явитися десь, прийти кудись; важко ступаючи, наблизитися.
2. (перен., розм.) Виникнути, з’явитися (про думку, намір тощо).
-
заважити
1. (на когось, на щось) Мати вплив, значення, справляти певний ефект; впливати, важити. Наприклад: «Цей фактор може заважити на остаточному рішенні».
2. (розм.) Вагою досягти певної кількості, мати якусь вагу. Наприклад: «Кавун заважив цілих десять кілограмів».
-
заважатися
1. (розм.) Вагатися, сумніватися, не наважуватися на щось; зволікати, гаятися.
2. (заст.) Затримуватися, спинятися через перешкоду або несприятливі обставини.
-
заважати
1. Створювати перешкоди, перешкоджати комусь, чомусь у виконанні якоїсь дії, роботи, у здійсненні чогось; мішати.
2. Викликати відчуття незручності, дискомфорту; турбувати, непокоїти (переважно про предмети, явища, звуки тощо).
3. Бути зайвим, непотрібним у певному місці або ситуації; перебувати на очах, на дорозі (розмовне).
-
завадотривкість
Завадотривкість — властивість технічних систем, пристроїв або каналів зв’язку протистояти впливу завад (перешкод), зберігаючи при цьому свою працездатність і необхідні характеристики.
-
завадотривкий
1. (про матеріали, покриття, деталі) Такий, що має підвищену стійкість до пошкоджень, зношування або руйнування внаслідок дії завад, перешкод або механічних впливів; здатний протистояти завадам.
2. (у техніці, про системи, пристрої) Такий, що зберігає працездатність і стабільність функціонування в умовах наявності завад, перешкод або втручань (наприклад, електромагнітних, радіоперешкод).