1. Особа, яка займається вербуванням (залученням) когось до якої-небудь організації, спілки, таємної діяльності, часто з корисними або шпигунськими цілями.
2. Той, хто був завербований, навербований для певної діяльності або роботи; вербувальник.
Словник Української
1. Особа, яка займається вербуванням (залученням) когось до якої-небудь організації, спілки, таємної діяльності, часто з корисними або шпигунськими цілями.
2. Той, хто був завербований, навербований для певної діяльності або роботи; вербувальник.
1. (діал.) Місце, де верби ростуть густою скупченістю; вербовий гай, вербняк.
2. (діал.) Зарості верби, чагарник із верб; загальна назва для низин, заболочених місць, порослих вербою.
Завеличатися — стати занадто величним, загордитися, зазнатися; виявити надмірну пиху.
Який перевищує потрібні, бажані або звичайні розміри, міру; надто великий.
1. (розм.) Потрапити кудись випадково або внаслідок обставин, опинитися десь (часто з відтінком несподіваності або небажання).
2. (перен., розм.) Оказатися залученим у якусь неприємну, незручну чи ризиковану справу, ситуацію.
3. (перен., розг.) Зав’язати стосунки, зв’язок (часто випадковий або небажаний) з кимось.
1. Привезти кудись, доставити транспортним засобом (переважно про вантажі або товари).
2. Заїхавши кудись, опинитися в незнайомому або небажаному місці через неуважність або випадковість.
3. Розмовне: привезти, набути та доставити щось дефіцитне, важкодоступне.
4. Розмовне, переносне значення: запровадити, запозичити та поширити якісь нові звичаї, ідеї, манеру поведінки тощо.
1. Дія за значенням дієслова “завозити” — доставка, транспортування чогось до певного місця, часто у значінні постачання товарів або матеріалів.
2. Те, що завезено; партія товару, вантаж, матеріали, доставлені в певне місце.
3. У логістиці та торгівлі — процес надходження товарів на склад або в торгову точку; первинна стадія товарного обігу.
1. Який був привезений, доставлений кудись (переважно про товари, продукти тощо).
2. Який з’явився, був запроваджений з іншої місцевості чи середовища (про рослини, тварин, звичаї, мовні явища тощо).
3. Розм. Який опинився в якомусь місці випадково або внаслідок несприятливих обставин.
Заведенція — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. (присл.) Усталено, прийнято, звичайно, традиційно; так, як заведено (звичайно робити, діяти).
2. (дієсл., безос., минулий час) Про встановлення, запровадження певного порядку, звичаю, правила (вживається з прислівником “так”).