Словник Української
1. Прізвище російського походження, що походить від чоловічого імені Єлизар (Єлеазар).
2. Власна назва для позначення об’єктів (наприклад, вулиць, підприємств), пов’язаних із носіями цього прізвища, зокрема радянського партійного діяча Петра Єлизарова.
Єлизар — чоловіче ім’я давньоєврейського походження (івр. אֶלְעָזָר — Elʿazar), що означає “Бог допоміг” або “Бог милував”.
Єлизар — у православній та католицькій традиціях — ім’я кількох святих, найвідомішим з яких є праведний Єлизар, син Аарона, згадуваний у Старому Завіті.
Єлизар — рідкісна українська прізвиськова форма цього імені, що може вживатися як власна назва або прізвище.
1. Стосунковий до Єлизавети I Тюдор, королеви Англії (1558–1603), або до її правління; характерний для цієї епохи в англійській історії та культурі (єлизаветинська доба, єлизаветинський театр).
2. Стосунковий до російської імператриці Єлизавети Петрівни (1741–1761) або до її правління; характерний для цієї епохи в російській історії та архітектурі (єлизаветинське бароко).
3. Стосунковий до особи на ім’я Єлизавета (наприклад, до церкви, названої на честь святої Єлизавети).
1. Жіноче особове ім’я, що походить від давньоєврейського імені Елішева (אֱלִישֶׁבַע) і означає “Бог — моя клятва” або “Богом обітована”.
2. Назва кількох міст, селищ та інших географічних об’єктів, історично поширена в Україні та світі (наприклад, колишня назва міста Кропивницький у 1754—1924 роках).
3. Історична особа, зокрема російська імператриця Єлизавета Петрівна (1709—1761), чиє правління вплинуло на історію України.
1. Рід риб родини коропових (Leuciscus), що мешкають у прісних водоймах Європи та Північної Азії; представник цього роду, зокрема ялець звичайний (Leuciscus leuciscus).
2. Місто в Росії, адміністративний центр Єлецького району Липецької області.
3. Історична назва міста Єлгава в Латвії.
Єлеуса (від грец. Ελεούσα — милосердна) — один з основних іконографічних типів зображення Богородиці з немовлям Ісусом, для якого характерна тісна, щічна близькість їхніх облич, що символізує безмежну любов та єдність божественного і людського.
У ширшому значенні — конкретна назва окремих, особливо шанованих чудотворних ікон Богородиці цього типу, найвідомішою з яких є Владичиця (Богородиця) Володимирська.
1. Властивість за значенням прикметника “єлейний”; надмірна побожність, благочестивість, що часто виражається манірно, нарочито солодко або лицемірно.
2. Застаріле: властивість за значенням прикметника “єлейний” у значенні “приємний, лагідний, милий”; лагідність, м’якість.
1. Прислівник до слова “єлейний” у значенні: наче єлей, подібно до єлею; м’яко, лагідно, улесливо (про голос, мову, тон).
2. У переносному значенні: надмірно солодко, приторно, сентиментально або лицемірно-благочестиво (про манеру поведінки, висловлювання).
1. Який стосується єлею, містить єлей або нагадує єлей за властивостями; олійний, маслянистий.
2. Перен. Надмірно солодкий, в’язко-лагідний, часто лицемірно побожний або вкрашено ніжний (про манеру поведінки, тон, слова тощо).
1. Оливкова олія, освячена за християнським обрядом, що використовується в таїнствах та обрядах (наприклад, при хрещенні, соборуванні, освяченні престолу).
2. У переносному значенні — щось, що діє заспокійливо, злагоджуючи, загоюючи (часто іронічно).
3. Застаріла назва оливкової олії взагалі.