1. Покритися, забруднитися чимось липким, жирним, брудним; випачкатися.
2. Перен. Отримати негативну характеристику, опинитися в неприємній ситуації, компрометуючи себе; скомпрометуватися.
Словник Української
1. Покритися, забруднитися чимось липким, жирним, брудним; випачкатися.
2. Перен. Отримати негативну характеристику, опинитися в неприємній ситуації, компрометуючи себе; скомпрометуватися.
1. Покрити поверхню чогось шаром чогось липкого, рідкого, фарбуючої речовини; забруднити, замазати.
2. Нанести, намалювати щось, покриваючи поверхню фарбою, мастилом тощо.
3. Розм. Сильно побити, піддати тілесному покаранню.
4. Розм., перен. Зганьбити, дискредитувати когось; очорнити чиюсь репутацію.
1. Покритий, забруднений чимось липким, в’язким або фарбуючим; обмазаний.
2. (перен., розм.) Заплямований, з неславою, ганьбою (про репутацію, ім’я тощо).
1. (від дієслова “вимагати”) — застарілий прислівник, що означає: на вимогу, відповідно до вимоги, згідно з вимогою.
2. У сучасній мові вживається переважно як складова частина власної назви або терміну (наприклад, у назвах документів, актів), де позначає, що щось надається або діє за офіційною вимогою, за викликом (напр., “довідка вимагом”, “прибути вимагом”).
1. (дієслово) Намагатися отримати щось від когось наполегливими проханнями, вимогами, часто настирливо та з докорами; випрошувати, виблагати.
2. (дієслово, переносне значення) З великими труднощами, наполегливістю домагатися чогось, добиватися чогось.
1. Бути необхідним, потрібним для чогось; мати місце як обов’язкова умова.
2. (у безособовому вживанні) Потрібно, необхідно щось зробити або мати.
1. Наполегливо просити, домагатися чогось, вважаючи це своїм правом або обов’язком інших.
2. Потрібувати для свого здійснення, виконання наявності певних умов, факторів, ресурсів.
3. (у пасивному стані, про предмети, явища) Бути необхідним, потрібним у силу своєї природи або обставин.
1. (про тканину, папір тощо) Втратити гладкість, форму, покритися складками, зім’ятися.
2. (перен., розм.) Втомитися, знесилитися, втратити бадьорість.
1. Який має вигляд, форму вим’я; схожий на вим’я.
2. Розм. Сильно пом’ятий, зім’ятий, здавлений.