Словник Української
1. Учень або випускник Вікторіанського університету в Канаді (University of Victoria).
2. Представник або прихильник вікторіанської епохи (правління королеви Вікторії у Великій Британії, 1837–1901 рр.), її культури, мистецтва, архітектурного стилю або моральних цінностей.
3. Мешканець міста Вікторія — столиці провінції Британська Колумбія в Канаді або іншого населеного пункту з аналогічною назвою.
1. Жінка або дівчина в’єтнамського походження, громадянка В’єтнаму.
2. Легке взуття на тонкій підошві, що часто виготовляється з гуми або синтетичних матеріалів, з характерним перев’язним ремінцем між великим та другим пальцем; шльопанці, сандалі. (Назва походить від традиційного взуття східноазійських народів).
1. Представник основного народу В’єтнаму, що становить понад 85% населення країни, а також особа в’єтнамського походження, яка живе за межами В’єтнаму.
2. Громадянин або мешканець В’єтнаму незалежно від етнічної приналежності.
1. В’ятір — історична назва грошової одиниці, що дорівнювала п’яти копійкам або п’яти карбованцям (залежно від контексту та періоду), у Великому князівстві Литовському та на українських землях Речі Посполитої.
2. В’ятір — назва монети вартістю у п’ять одиниць (наприклад, п’ять копійок, п’ять карбованців), що переважно вживалася в західних регіонах України.
1. Назва річки в Європейській частині Росії, лівої притоки Ками (басейн Волги).
2. Назва історичної області в Росії, розташованої в басейні річки В’ятки, з центром у місті В’ятка (нині — Кіров).
3. Назва породи міцних низькорослих коней, виведених на території колишньої В’ятської губернії, що відрізняються витривалістю.
4. Розм. Назва радянського вантажного автомобіля ГАЗ-АА та його модифікацій, що випускалися Горьківським автомобільним заводом у 1930-х — 1950-х роках.
В’ятич — представник східнослов’янського племені, що входило до складу давньоруської держави та мешкало переважно в басейні річки Оки у VIII–XIII століттях.
В’ятич — людина, що походить з історичної території розселення племені в’ятичів, або нащадок цього племені.
В’ятеринка — народна назва рослини з родини гвоздикових, наукова назва — смілка звичайна (Silene vulgaris), багаторічна трав’яниста рослина з білими квітами, поширена на луках, узліссях, біля доріг.
В’ятеринка — народна назва рослини з родини гвоздикових, наукова назва — смолівка звичайна (Viscaria vulgaris), багаторічна трав’яниста рослина з яскраво-рожевими або пурпуровими суцвіттями, що росте на сухих схилах, узліссях, пісках.
В’ятерина — власна назва села в Україні, зокрема села у Звенигородському районі Черкаської області.
1. (діал.) Стан в’ялості, млявості; повільність, апатичність у рухах або діях.
2. (діал.) Фізична слабкість, неміч, знемога; стан виснаження.
3. (діал., рідк.) Про повільну, мляву, апатичну людину.
1. Процес втрати свіжості, пружності рослин або їхніх частин, що супроводжується зміною кольору, звисанням, засиханням; результат такої дії.
2. Переносно: втрата життєвих сил, енергії, активності; стан млявості, апатії, занепаду.