Категорія: В

1. (мед.) Загальна назва захворювань піхви, що характеризуються порушенням її нормального стану, будови або функцій.

Вагіномікоз — захворювання, що характеризується грибковим ураженням слизової оболонки піхви, зумовлене, як правило, дріжджоподібними грибами роду Candida; кандидозний вагініт.

1. Медична діагностична процедура, що полягає у візуальному огляді та/або відеозаписі внутрішніх статевих органів жінки (піхви, шийки матки) за допомогою спеціального пристрою — вагінографа, який поєднує освітлювальний прилад, камеру та монітор.

2. Метод дослідження в гінекології, що дозволяє детально вивчати стан слизової оболонки, виявляти патологічні зміни, а також проводити моніторинг лікування або фіксувати процедури (наприклад, введення внутрішньоматкової спіралі).

Вагінограф — медичний прилад для реєстрації та графічного відображення коливань вагінального тиску, що використовується в гінекологічних дослідженнях для оцінки стану та функціонування м’язів тазу.

вагінектомія — хірургічна операція, що полягає у частковому або повному видаленні піхви, яка зазвичай виконується з медичних показань (наприклад, при онкологічних захворюваннях).

1. Жіночий статевий орган, що сполучає матку зі зовнішнім середовищем; піхва.

2. У зоології — кінцевий відділ статевих проток у самиць ссавців, що слугує для сполучення матки зі зовнішнім середовищем, а також для введення статевого члена під час парування та виходу плоду під час пологів.

1. Властивість за значенням прикметника “вагільний”: здатність до вагання, коливання, нестійкість у поглядах, думках або настроях; нерішучість.

2. Фізична властивість предмета перебувати у стані нестійкої рівноваги, схильність до коливання або перекидання; нестійкість.

1. (історичне) Міра ваги, що використовувалася в Україні в XVI–XVIII століттях, рівна приблизно 2,5 пуда (близько 40 кілограмів).

2. (застаріле) Великі торговельні ваги, терезі для зважування важких вантажів (наприклад, мішків з зерном).

3. (переносне значення, рідко вживане) Те, що служить мірилом, критерієм для оцінки чогось; символ рівноваги, справедливого суду.

1. Медичний термін, що позначає зниження частоти серцевих скорочень (брадикардію), яке виникає внаслідок стимуляції блукаючого нерва (nervus vagus) — десятого черепного нерва, що відповідає за парасимпатичну регуляцію серцевої діяльності.

вагус-пневмонія — застарілий медичний термін для позначення пневмонії (запалення легень), яка розвивається внаслідок порушення функції блукаючого нерва (nervus vagus), що призводить до розладу нервової регуляції дихання та кровообігу в легенях.